Журналістські розслідування » Розслідування » Ексклюзив » Кримінальна справа проти Путіна-2

ОСОБИСТО Президенту України ЯНУКОВИЧУ В.Ф.

ДЕПУТАТСЬКЕ ЗВЕРНЕННЯ

Про вжиття заходів щодо порушення кримінальної справи, арешт і притягнення до відповідальності Прем’єр-міністра Російської Федерації Володимира Путіна за нанесення значної шкоди економічній та національній безпеці України, що створило реальну загрозу державному суверенітету України та, як співучасника злочину, за вчинення якого засуджена Юлія ТимошенкоВолодимир Путін, будучи службовою особою, усвідомлюючи, що навмисне створення штучної напруги між Україною та РФ щодо постачання газу матиме міжнародний резонанс та поставить Україну у ситуацію вимушеного підписання невигідних газових угод з РФ, а також усвідомлюючи наслідки таких дій, що у майбутньому можуть призвести до втрати Україною суверенітету (що явно демонструють переговорні процеси між державами на даному етапі) та бажаючи настання саме таких наслідків, вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.364 КК України, - зловживання владою, тобто умисне, з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб використання службовою особою влади всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам України.

Окрім того, в діяннях Путіна В.В. також наявні ознаки складу злочину, передбаченого ч.4 ст.27, ч.3 ст.365 КК України.
Так, вироком Печерського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2011 року Ю.Тимошенко визнана винною у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст.365 КК України і засуджена до позбавлення волі на строк сім років..

„Газовий бізнес” – це бізнес політичного керівництва держави, а тому відповідальність за перевищення влади мають нести усі причетні до таких дій службові особи, в тому числі і представники влади іноземних держав, якщо факт перевищення влади встановлено.

Як уже зазначалось, кримінальна справа № 49-3151 була порушена Генеральною прокуратурою України 11 квітня 2011 р. щодо Ю.Тимошенко за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.365 КК України (перевищення влади та службових повноважень) і, за наявності вироку суду, який набрав законної сили, цей факт встановлено.

Перша частина: Кримінальна справа проти Путіна

Однак Генеральна прокуратура України, маючи достатні підстави, проігнорувала принцип рівності всіх перед законом, справедливості та невідворотності покарання за вчинений злочин та вимоги ст.22 КПК України і не дала належної правової оцінки діям Прем’єр-міністра Російської Федерації В.Путіна, який фактично у різний спосіб спонукав (підбурив), не виключено шляхом шантажу, вчинити Ю.Тимошенко перевищення влади та службових повноважень для підписання 19 січня 2009 року зазначених «газових угод».

Наголошую, що йдеться про ті фактичні обставини підписання «газових угод», які встановлені досудовим і судовим слідством і покладені в основу зазначеного вироку суду.

Таким чином, співучасником діянь, за які засуджена Ю.Тимошенко, є Прем’єр-міністр Російської Федерації В.Путін.
Згідно з ч.4 ст.27 КК України підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, шантажем, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину.

З огляду на викладене, в діяннях В.Путіна наявний склад злочину, передбачений ч.4 ст.27, ч.3 ст.365 КК України, - підбурювання до перевищення влади або службових повноважень, що спричинило тяжкі економічні наслідки для України і реально поставило під загрожу її суверенітет.

Вирок суду щодо Ю.Тимошенко МЗС Росії і сам В.Путін прокоментували досить болісно і емоційно.

Так, у заяві російського зовнішньополітичного відомства відзначено, що «згадані газові домовленості були оформлені в суворій відповідності з законодавством Росії й України і засадничих норм міжнародного права» та вказано на «очевидний антиросійський підтекст у всій цій історії». МЗС РФ у своїй заяві «щиро сподіваються на те, що рухові в цьому напрямку не перешкодять спробі в однобічному порядку вивести ситуацію з правового поля. Угоди повинні виконуватися».

В. Путін здивовано заявив, що «не зовсім розуміє, за що колишній Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко отримала 7 років в’язниці. Обвинувальний вирок винесено за підписання контрактів з Росією щодо газу. Тимошенко нічого не підписувала, контракти підписано на рівні господарюючих суб’єктів «Газпромом» і НАК України».

Немає нічого дивного в таких заявах і коментарях. В.Путін, як фаховий юрист і колишній слідчий (закінчив міжнародне відділення юридичного факультету Ленінградського державного університету ім. Жданова, працював слідчим по лінії контррозвідки в Ленінградському управлінні КДБ) прекрасно розумів, що після визнання судом Ю.Тимошенко винною у вчиненні зазначеного злочину (ч.3 ст.365 КК України) і вступу вироку в законну силу, є достатні підстави для порушення проти нього кримінальної справи і притягнення його до відповідальності, як співучасника злочину, за вчинення якого засуджена Ю.Тимошенко.

Окрім того, В. Путін і МЗС Росії добре знають, що на підставі цього вироку суду, українська сторона має право в однобічному порядку не виконувати невигідні для неї газові угоди і подати позов до суду для розірвання цих угод. За таких обставин суд прийме рішення на користь України .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 17, 19 Закону України «Про статус народного депутата України» прошу Вас розглянути моє депутатське звернення, як повідомлення представника влади про злочин, в рамках Ваших повноважень доручити Генеральному прокурору і Голові СБ України порушити кримінальну справу щодо Прем’єр-міністра Російської Федерації Путіна Володимира Володимировича, 7 жовтня 1952 р.н., за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.364 та ч.4 ст.27, ч.3 ст.365 КК України, оголосити В.Путіна в міжнародний розшук і обрати йому запобіжний захід взяття під варту, провести повне, всебічне, об’єктивне досудове слідство, за результатами якого справу направити до суду Печерського районну м. Києва, який розглядав справу по обвинуваченню Ю.Тимошенко, для розгляду по суті і винесення законного і справедливого вироку щодо В.Путіна.

Вжити передбачених законом невідкладних заходів для виконання Резолюції №182 (2012) ПАРЄ «Функціонування демократичних інституцій в Україні» та негайно звільнити з під варти Юрія Луценка, Валерія Іващенка та Юлію Тимошенко, стан здоров’я яких швидко погіршується і вони потребують медичного лікування за межами тюремної системи.

Аналогічного змісту депутатський запит на ім’я Генерального прокурора і Голови СБ України мною був зареєстрований в установленому порядку для оголошення на сесії Верховної Ради України 10 лютого 2012 року.

Проте Голова Верховної Ради України В.Литвин грубо порушуючи вимоги Конституції України, Закону України «Про статус народного
депутата України» та Закону України «Про регламент Верховної Ради України» відмовився його оголошувати з незрозумілих мотивів (скоріше за все, злякавшись однієї назви запиту, заявивши: «що ти мене підставляєш… Я його відправлю в Регламентний Комітет»).
Тому, я змушений був цей запит направити Генеральному прокурору і Голові СБ України як депутатське звернення.

Хід розгляду депутатського звернення, направленого Вам та Генеральному прокурору і Голові СБ України, прошу Вас взяти на особистий контроль і про результати його розгляду та прийняті рішення повідомити мене у встановлений законом строк.

З повагою,народний депутат України Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО