Продовження.
Чимало заміських палаців, елітних дач та резиденцій оповиті різними таємницями, загадками, а подекуди й легендами. З часом дещо «розсекречується», стає відомим, однак багато що втаємничено на десятиліття, а то й на століття.
Скажімо, на околиці Києва, у Пуща-Водицькому лісі знаходиться державна дача №17, що під опікою ДУС. Свого часу тут мешкали партійний лідер УРСР Володимир Щербицький, глава уряду УРСР Олександр Ляшко. Протягом кількох місяців тут проживав Ленід Кучма. А потім на 17-й поселився президент благодійного фонду «Зоря», американець українського походження, бізнесмен Богдан Мисько. Він переобладнав дачу, виконавши коштовний ремонт. Величезні гроші витратив, словом. Однак невдовзі він терміново змушений був залишити особняк. Це було в 1998 році. А господарювати у цьому маєтку став… мільйонер Ігор Бакай, тодішній глава компанії «Нафтогаз України».
От і запитується, чому поспіхом зібрав речі бізнесмен Мисько? І чи справді йому щось загрожувало? Є версії, різні припущення, свідчення очевидців… Можливо, усе це знайде своє продовження у журналістських «дачних розповідях».
Або інша історія. У Вишгородському районі, на березі славної Десни «виросли» дуже розкішні палаццо, у яких мешкають родини відомих нафтогазових скоробагатьків часів диктатора Януковича. Деякі із цих панів вже перебували під слідством в новітній період, деяких із них ще тормосять правоохоронні органи. І от спостерігаємо таку картину. Регулярно до сих маєтків навідуються якісь люди в камуфляжному одязі (псевдосамооборона?). Представники господарів виносять їм пакунки певних розмірів. Гроші? На деякий час маєтки мають спокій – ніхто не потурбує… Ось вам і ефективність дій таємничих візитерів. Що це за група?
Зачепимо іншу місцевість – село Гореничі. А чи відомо вам, що скандально відомий палац екс-генпрокурора Пшонки дещо програє порівняно із творінням рук людських, що по сусідству? Знаєте, хто його спорудив? Одна із суддів України, яка виносила вельми резонансні вердикти. Що це за будинок? Чим вражає? Збудований на зарплату?
Але, певно, найбільше таємниць зберігає так званий замок Леоніда Черновецького (не беремо до уваги, звичайно, резиденцію Межигір’я). Колись його будували саме для Черновецького. З тих пір люди в селі називають споруду «замком Черновецького». Хоч банкір давно продав сей будинок.
Чи знаєте ви, що справа про «замок Черновецького» докотилася навіть до Європейського суду з прав людини?
Чи справді був замах на представника Черновецького – куратора цього будівництва – під час перевезення будматеріалів?
З якого дива недобудований замок придбав у Черновецького російський Газпром? Подейкували, що 1995 року Черновецький продав газпромівцям замок за півтора мільйона доларів.
Чому переобладнувати і реконструювати замок Черновецького його господар може лише з особливого дозволу?
А хіба не вартий на увагу такий факт: власники цього замку навіть не здогадуються, що в будинку є таємний суперсейф, який свого часу було виготовлено за спецзамовленням і за індивідуальними кресленнями на заводі «Більшовик»? І цей сейф нізащо не відшукати, хіба що повністю, по цеглині розібрати замок. А про схованку знають дві людини. Але це вже окрема історія…
Детектив можна писати про замок Черновецького!
Інтриги додали дві останні пожежі у цьому будинку. Очевидно, щось спалахнуло на верхніх поверхах, бо вони найбільше потерпіли. А надто горище. Там – дерево, покрівля, матеріали, що бояться вогню.
Одна із версій – замок спалахнув від цигарки якогось безхатька. Будинок не охороняється, тому, не виключено, що тут могли нишпорити волоцюги. Але припущення слабке. І ось чому. Село, де знаходиться замок, не з бідних. Тут і деякі віп-персони, і заможні люди, і круті пани при посадах та солідних званнях. Волоцюг ви тут не зустрінете. Хіба що на територію замку забредають шукачі металу.
Інша версія – пожежа сталася внаслідок необережного поводження з вогнем якихось непроханих візитерів, скажімо, групи молодих людей, які в пошуках розваг чи пригод завітали на горище замку. До речі, в деяких кімнатах, на стінах можна побачити надписи та малюнки, зроблені, схоже, молоддю.
Можлива і така версія – дім навмисно підпалили. І що, двічі пускали півня? Це були одні й ті ж зловмисники чи – інші? Кому потрібно було руйнувати вогнем споруду? Помста? Шантаж? Тиск на господарів з певною метою?
Виокремимо таку думку: недобудований замок переходить з рук в руки. Час од часу змінюються господарі маєтку. Колись ходили чутки, що замок купив начебто авторитет, який контролював у столиці центральний залізничний вокзал. А потім чомусь швидко продав цю нерухомість.
Мені трапилася інформація з відкритих, публічних, джерел, що земельну дідянку придбав Крумінас Кестусіс Олександро.
У тамтешній сільській раді кажуть, що дуже хотіли б бачити у себе цього таємничого пана - щоб заплатив земельний податок, починаючи з 2008 року.
Про Крумінаса різне пишуть. Десь промайнуло, що він нібито «генерал-лейтенант військово-повітряних сил Литви, відставний генерал-майор міліції МВС України, працівник РНБО». Однак дехто із журналістів категорично заперечує це, називаючи подібне вигадками, говорячи про низку певних конфліктів пана Крумінаса на фінансовій ниві. Хто ви, Крумінас Кестусіс Олександро, насправді?
Що цікаво, в селі кажуть: замок знову продається.
Далі буде.