Журналістські розслідування » Розслідування » Ексклюзив » Мільйони Павла Лазаренка-2

Колишній заступник Генерального прокурора України Микола Обіход, який керував розслідуванням кримінальних справ, порушених проти Лазаренка і Тимошенко, заявив, що усі ті обвинувачення американського правосуддя, які пролунали у відношенні Лазаренка, на 90 відсотків ґрунтувалися на даних, зібраних ще українською Генпрокуратурою багато років тому, і за великим рахунком, американці їх тільки підтвердили.

На жаль, слідчі, які працювали у справі Тимошенко до приходу генпрокурора Піскуна, були звільнені із прокуратури. А як спрацювали його підлеглі Безуглий, Якубовський та інші - відомо. Можна з впевненістю заявити, що Піскун, очоливши відомство ще до подій на Майдані 2004 року, спеціально розвалював справу Тимошенко і до останнього затягував завершення розслідування і направлення її до суду, стверджує Обіход.

«Хочу розвіяти основний міф, - говорить Микола Обіход. Фігуранти справи з голосними прізвищами й безпринципними прокурорами, котрі не виконали свій службовий обов'язок, люблять розповідати про рішення Верховного Суду України щодо припинення кримінальної справи проти Тимошенко, або ж про підтвердження Верховним Судом законності й обґрунтованості «історичного» рішення генпрокурора Піскуна – закриття кримінальної справи про дачу Лазаренку хабарів на суму майже 90 мільйонів доларів подружжям Тимошенко за відсутністю в їх діях складу злочину.

Так ось: подібні байки – повний вимисел, заявив Обіход.  Не існує ні зазначених рішень Верховного Суду, ні рішень про скасування постанов Генпрокуратури про порушення кримінальних справ проти Тимошенко, ні про визнання січневих (2005 року) постанов генпрокурора Піскуна про закриття кримінальних справ Тимошенко законними й обґрунтованими, про що він заявив на прес-конференції.

Що ж стосується самих рішень Генпрокуратури, що визначили долю кримінальної справи й були затверджені Піскуном, то я б радив, зазначає Обіход, ознайомитися з ними всім, кого цікавить ця історія – навіщо приховувати від народу зразок правового пофігізму? 

Микола Обіход правий і чудово розуміє, про що говорить. Для мене (кандидата юридичних наук у сфері кримінального права і процесу та колишнього слідчого) це очевидно. Юристи, які вивчали ці судові рішення, просто посміхаються з невігластва і відвертої брехні Тимошенко та її адвокатів.

Річ також і в тому, що у березні 2004 року американський суддя Мартін Дженкінс, розглядаючи справу Лазаренка, виключив з обвинувачення частину епізодів, пов'язаних з ЄЕСУ, Юлією Тимошенко і її офшорними компаніями, у зв’язку з тим, що вона відмовилась давати в Києві свідчення агентам ФБР і не приїхала в американський суд для дачі свідчень, побоюючись, що може бути арештована як «спільниця Лазаренка». Ю.Тимошенко і О.Тимошенко не були у справі Лазаренка учасниками судового процесу. О.Тимошенко також відмовився давати свідчення.

До цих пунктів увійшло, зокрема, й обвинувачення Лазаренка в одержанні від подружжя Тимошенко хабарів на суму майже 90 мільйонів доларів.

Американський суд взагалі не давав правової оцінки діяльності ЄЕСУ, не висував і не знімав звинувачень з Ю.Тимошенко.


Федеральний прокурор США у Північному окрузі Каліфорнії Марта Берш, яка зіграла ключову роль у розслідуванні справи Лазаренка і доведенні її до суду, стверджує, що виключення суддею Мартіном Дженкінсом з обвинувального висновку епізодів перерахування Юлією Тимошенко десятків мільйонів доларів Лазаренку не є виправдувальним вироком для пані Тимошенко. За матеріалами слідства ФБР і прокуратури США вона проходить як «спільниця Лазаренка».


ФБР США досі продовжує розслідування спільних махінацій Лазаренка і Тимошенко. Центральне місце у цій справі тепер відводиться саме діяльності корпорації ЄЕСУ та офшорних компаній Тимошенко.

Агент ФБР Брайан Ерл після засудження Лазаренка зруйнував міф проте, що Тимошенко і її адвокати багато років стверджували, що буцім то американський суд визнав її невинною в епізодах про перерахування Лазаренку зазначених коштів. Окрім того Брайан Ерл заявив, що коли він був у Києві (літо і осінь 2003 року), Тимошенко декілька разів погоджувалась дати свідчення у справі Лазаренка, але потім відмовилась.

Одного разу, коли вона погодилась свідчити, то з радістю говорила про корупцію інших посадових осіб в Україні, але не про свій бізнес і не про співпрацю з Лазаренком. Це було коли справа Лазаренка була завершена, після «Помаранчевої Революції». Якби Тимошенко приїхала в США, то був би виданий ордер на її допит як свідка і тоді вона змушена була б затриматись і свідчити у суді. Тимошенко хотіла приїхати в Америку, але дізнавшись, що її зобов’яжуть прийти на допит до суду, вона відмовилася від поїздки в США. Її чоловік також відмовився давати свідчення і не був допитаний агентами ФБР ні в Києві, ні в американському суді. Суддя Маркін Дженкінс не виносив судове рішення проте, що Тимошенко не винна у кримінальній діяльності Лазаренка, тому, що у справі немає свідчень ні її, ні свідчень її чоловіка, щоб судити Лазаренка за вимагання у них і перерахування йому коштів.

Брайан Ерл повідомив, що в документах суду встановлено, що Тимошенко як і Кириченко, платила Лазаренку десятки мільйонів доларів, щоб процвітав її бізнес.

Марта Берш зазначила, що «американська сторона робила декілька офіційних запитів в Росію про надання офіційної інформації щодо фінансово-комерційної діяльності корпорації «ЄЕСУ» з «Газпромом». Проте, Росія відмовилась співпрацювати з американською прокуратурою. Ми пробували допитати Тимошенко, коли були у Києві. Вона прибула на зустріч зі своїм адвокатом і відмовилася давати будь які свідчення».

У березні 2004 року Ю.Тимошенко в інтерв’ю «Українській Правді» на запитання журналіста, чи поїде вона до Каліфорнії на суд Лазаренка, вона сказала чергову неправду, коли заявила: «Усі свідчення я дала в Україні під час перебування тут американських юристів». Зазначу, що 24 червня 2003 року Тимошенко письмово відмовилася давати свідчення американським слідчим, які перебували в Києві, заявивши: «…це надзвичайно небезпечно – давати щирі свідчення сьогодні».

Більше того, у поданій письмовій заяві представникам Департаменту юстиції США, Тимошенко написала: «…після декількох років судових розглядів всі справи проти мене, включаючи пов’язаних з Лазаренком, були закриті судом за відсутністю складу злочину».

Це була відверта брехня! Адже кримінальні справи проти неї були незаконно закриті Генпрокурором Піскуном лише через півтора року – 28 січня 2005 року.

У липні 2016 року, перебуваючи у Києві, Марта Берш заявила на лекції, що Лазаренко отримав через «ЄЕСУ», яку очолювала Ю.Тимошенко, мільйони доларів, що має документальне підтвердження .Згідно з обвинувальним актом прокуратури США, який Марта Берш надала суду, значиться: «Трансфери Юлії Тимошенко Лазаренку склали 101 мільйон 78 тисяч 339 доларів. Кошти були перераховані в період з квітня 1996 по грудень 1997 року з рахунку офшорної компанії «Somolli Enterprises Limited” у банку «Bank of Cyprus» (м. Нікосія, Кіпр), розпорядниками якого були Ю.Тимошенко і О.Тимошенко, на кодові рахунки Лазаренка.

З 1994 по 1999 рік Лазаренко перерахував незаконно отриманні 114 мільйонів доларів на банківські та брокерські рахунки США, а також відмив близько 20 мільйонів доларів через інші банківські рахунки.

У 2005 році Департамент юстиції США подав в Федеральний суд Федерального округу Колумбії цивільний майновий позов про конфіскацію майна і коштів Лазаренка. У цьому позові зазначена сума коштів, незаконно отриманих Лазаренком в 19996 -1997 роках від «ЄЕСУ» і інших комерційних структур подружжя Тимошенко, не менше 162 мільйонів доларів,які підтверджується матеріалами слідства ФБР і прокуратури США, на підставі яких суд присяжних визнав винним Лазаренка у вчинені злочинів: здирництві, відмиванні грошей, шахрайстві за участю «ЄЕСУ». У позові Тимошенко визнана як «співучасник (спільник) Лазаренка», яка «отримала багатомільйонні статки за допомогою своїх зв’язків з Лазаренком».

Тому,Тимошенко не лише лукавить, а відверто бреше, коли стверджує, що «американське правосуддя повністю відкинула всі обвинувачення, якими мене прив’язували до імені Лазаренка. Сьогодні є рішення не печерського, а американського суду, що ніяких доказів будь якого порушення закону ні з мого боку, ні з боку компанії, які я 20 років тому очолювала, не виявлено».

Стверджую, що не має такого рішення ні українського, ні американського судів!

Степан Хмара говорить: «Пані Юлія неухильно дотримується принципу: нахабніше брехатимеш і гучніше галасуватимеш – більше повірять. Вона вважає нас, українців, примітивними дурнями, якими можна так легко маніпулювати за допомогою безпардонної брехні. Але не має нічого дивного, адже Юлія Володимирівна неперевершений майстер брехні і талановита акторка…»

Михайло Бродський в липні 2007 року відзначив: «Тимошенко завжди бреше, вона нікого не любить окрім себе і свого крісла, а всі решта для неї – біомаса».

Моральний авторитет, публіцист і громадський діяч Євген Сверстюк у червні 2012 року дав характеристику Ю. Тимошенко: «…Блискуча міська школярка, на який і трималася та гіпнотична філософія популізму, з якої нічого не виросло. Лише будяки та кропива…»

Нагадаю, що на початку лютого 2005 року Головна військова прокуратура Росії порушила кримінальну справу проти Тимошенко, оголосила її у міжнародний розшук, обрала міру запобіжного заходу взяття під варту та висунула Тимошенко обвинувачення в організації давання хабарів високопосадовим особам МО РФ з метою укладання контракту на поставку будівельних матеріалів корпорацію «ЄЕСУ» за явно завищеними цінами. Під час розслідування справи спецслужби Росії встановили банки, в тому числі в офшорах, на рахунках яких знаходяться кошти Тимошенко та її рідних. Російська сторона відмовилась надати Україні інформацію про ці банки, рахунки і суми коштів на них на офіційний запит Генпрокуратури і СБ України у 2011 році.

Професіоналів рівня Миколи Обіхода і слідчих, які під його керівництвом розслідували справи Лазаренка, Тимошенко, Кириченка, Дітятковського, Агафонова та інших, пов’язаних з викриттям офшорних фінансових схем відмивання грошей, пошуком валюти за кордоном - в Україні на сьогодні, на жаль, немає. Про професіоналізм, чесність і порядність працівників правоохоронних органів США Марти Берш, Дебри Ла Превотте, Брайана Ерл та інших знаю не з преси. Переконався особисто, коли співпрацював з ними і надавав їм допомогу в розслідуванні справи Лазаренка в Києві, Вашингтоні та Женеві.

Завдяки координації спільних зусиль слідчих прокуратури України і США, ефективної оперативної і розвідувальної роботи української спецслужби на чолі з Ігорем Смешко, втікач Лазаренко був своєчасно затриманий, найдені і арештовані його багатомільйонні активи та зібрані докази, на підставі яких суд присяжних США виніс Лазаренку обвинувальний вирок.
Вище викладене дає підстави зробити висновок, що в діях колишніх генеральних прокурорів України Піскуна і Медведька та їх підлеглих Безуглого і Якубовського є ознаки посадових злочинів, які зловживаючи своїм службовим становищем, незаконно закрили кримінальні справи в порушенні щодо подружжя Тимошенко і Лазаренко, чим створили реальну загрозу неповерненню в Україну арештованих коштів Лазаренка.

Зазначу, що генеральні прокурори Махніцький, Ярема і Шокін (який був заступником Генерального прокурора Піскуна) також не вжили належних заходів для повернення зазначених коштів в Україну. На мою думку в їх діях є ознаки службового злочину, мінімум злочинна недбалість.

Якщо Генеральна прокуратура і міністерство юстиції України невідкладно не вживуть належних заходів реагування щодо повернення арештованих коштів Лазаренка і, в першу чергу, Генеральний прокурор Юрій Луценко не скасує незаконні постанови про закриття кримінальних справ щодо давання Ю.Тимошенко і О.Тимошенком та отриманням хабарів Лазаренком на загальну суму 86 мільйонів 880 тисяч доларів, то Україна може розраховувати на отримання лише 5 відсотків з коштів, арештованих на рахунках Лазаренка в американських, швейцарських, литовських, ліхтенштейських, антігуанських, гернсійських та інших банках.
Відповідь на вище поставлені та інші запитання, наприклад, чому були незаконно закриті ці справи, може дати інтерв’ю відомого юриста і журналіста, народного депутата,нині міського голови Дніпра Бориса Філатова «Даже если Лазаренко выпустят, в Украину он не вернётся» і «Лазаренко просит депортировать его куда угодно, только не в Украину», які він дав ще 16 - 17 листопада 2009 року (розміщені на сайті УНІАН). Тексти цих інтерв’ю мною були направлені в Генеральну прокуратуру з депутатськими зверненнями.

Філатов, на основі матеріалів електронної переписки Лазаренка з США (в тому числі і з в’язниці) зі своїми довірителями в Україні, яка велася багато років, доказово розповідає, як Лазаренко створив організовану мережу (систему), за допомогою якої впливає на працівників Генеральної прокуратури, суддів, в тому числі і Верховного суду України та інших посадових осіб для своєї реабілітації і закриття порушених проти нього кримінальних справ. Для цього задіяні окремі народні депутати України, політики, державні діячі. В електронній переписці Лазаренка йдеться про суми хабарів, які потрібно дати суддям, прокурорам та іншим особам. Як ці кошти повинні зберігатися в сейфах банків, якими частинами видаватися посадовим особам, які виконують замовлення Лазаренка. Його довірителі в Україні інформують, що зроблено та які виникають проблеми. По змісту електронної переписки відчувається залізна дисципліна, обов’язкова звітність про зроблену роботу, які суми коштів потрачені на її виконання і т.д.

Філатов виконав роботу за слідчих, яким залишалося лише процесуально закріпити як докази фактичні дані, зібрані ним.
Проте, генеральні прокурори Медведько і Пшонка не відреагували належним чином на викладені Філатовим факти, які вказують на вчинення злочинів і створення Лазаренком злочинної організації з його відбілювання. Прокуратура не дала правової оцінки діям осіб, зазначених у інтерв’ю Філатова, не зважаючи на те, що у депутатських зверненнях і запитах я вимагав долучити це інтерв’ю до матеріалів справи, провести об’єктивну його перевірку і прийняти рішення згідно з чинним законодавством, а винних посадових осіб притягнути встановленої законом відповідальності.

Також не зрозуміло,чому цієї перевірки не здійснили і керівники Генеральної прокуратури Махніцький, Ярема, Шокін, які були призначені на посаду після Революції Гідності та не вжили заходів для повернення в Україну арештованих коштів Лазаренка.
Сподіваюсь, що після цього звернення ця перевірка буде проведена і за її результатами буде надана належна правова оцінка всім посадовим особам, в діях яких є ознаки кримінальних правопорушень.

У обвинувальному акті прокуратури США (2000 рік) вказано: «Перебуваючи на державних посадах, Лазаренко вимагав та отримував гроші від фізичних та юридичних осіб в обмін на можливість займатися підприємницькою діяльністю в Україні і приховав від народу та Уряду України факти отримання цих грошей. Лазаренко відкрив банківські рахунки в банках США, Швейцарії, Польщі, Антигуа та інших країн, на які перераховував кошти, отримані шляхом корупції та шахрайства, а також використовував ці рахунки, щоб приховати місце і джерело отримання цих коштів та власника».

Прокурор Марта Берш зазначила, що слідчим США прийшлось зробити запити до 30 країн світу, де знаходились банківські рахунки, через які Лазаренко відмивав кошти.

За оцінками експертів, за період з 1994 - 1998 роки Лазаренко разом з Тимошенко, Кириченком, Дітятковським, Агафоновим та іншими створив міжнародну корупційно-фінансову імперію на території майже 40 країн світу із схемою відмивання грошей у більш як 80 банках. За висновками фахівців Лазаренко вивив і відмив за кордоном не менше 2 мільярдів доларів. На думку експертів вивести з України і відмити таку суму грошей за кордоном без відома та сприяння глави держави Кучми – було неможливо.

Радник прем’єр-міністра України Лазаренка Кириченко у квітні 2001 року в Сан-Франциску під присягою підтвердив американським і українським слідчим факти отримання Лазаренком від Тимошенко вище зазначених коштів, які проходили через його рахунки, а далі він перераховував їх на особисті кодові рахунки Лазаренка.

Навесні 2004 року в американському суді Кириченко засвідчив, що якщо надходження коштів затримувалось, то Лазаренко неодноразово в його присутності дзвонив по телефону Тимошенко і жорстко вимагав від неї негайного перерахування коштів. Тимошенко, як правило, говорила, що гроші перераховані і невдовзі надійдуть. Тоді Лазаренко доручав Кириченку проконтролювати їх надходження. Не обійшлося навіть без з’ясування стосунків, стверджував Кириченко: «Одного разу Лазаренко поділився зі мною, що Тимошенко наполягала на тому, що заплатила Лазаренку більше, ніж склала його усно домовлена 50- відсоткова частка і хотіла отримати кошти назад…»


Олександр Гравець, друг родини Тимошенко, був третім учасником корпорації «ЄЕСУ» і її віце-президентом та мав третину акцій їхньої спільної офшорної компанії«Somolli Enterprises». Після того, як у Тимошенко почалися проблеми, Гравець втік до Ізраїлю, а потім до Канади. Він був оголошений в розшук Інтерполом. Гравець погодився свідчити у справі Лазаренка. Своїми свідченнями він зруйнував версію, яку відстоювала Тимошенко, і зізнався, що кіпрська компанія «Somolli Enterprises» мала трьох власників, які володіли нею в рівних частинах – сам Гравець, а також Юлія та Олександр Тимошенко. Він також визнав, що і офшорна компанія «United Energy International» була створена ними спільно.

Гравець дав покази, що після від'їзду з України він зустрівся з Юлією Тимошенко в Ізраїлі та запитав її про публікації у пресі про те, що їхня компанія «Somolli Enterprises» платила гроші Лазаренку, про що Гравець не знав. Тимошенко відповіла, що гроші Лазаренко отримував як «платежі за закупівлі». Гравець засвідчив, що він особисто ніколи не мав фінансових справ з Лазаренком.

В ході слідства уряд Кіпру надав американській прокуратурі документи, які підтверджують участь Тимошенко та її чоловіка в якості засновників компанії «Somolli Enterprises». Номінальний її директор Андреас Петроу дав покази під присягою, що був залучений на цю посаду Юлією Тимошенко і водночас засвідчив, що його підписи під багатьма документами є підробленими.

22 вересня 2000 року слідчий Генпрокуратури України О.Українець за участі прокурора США Марти Берш і агента ФБР США Брайана Ерла допитав Ю.Тимошенко щодо обставин перерахування коштів Лазаренку.

При пред’явленні багато чисельних банківських документів про перерахування багатомільйонних сум з рахунків компанії «Somolli Enterprises Limited» на офшорні рахунки Петра Кириченко, Юлія Тимошенко заявила наступне (цитую мовою оригіналу із протоколу її допиту): “…Я отказываюсь от комментариев каждого выше предъявленного банковского документа и всех подобных последующих и могу сказать по сути только то, что адвокаты, которым я поручила навести справки о характере отношений между компанией «Сомолли» и компанией «Орфин», а также компанией «Сомолли» и компанией «Вилнорс», дали мне информацию о том, что эти отношения носили характер сделок купли-продажи товаров. Поэтому по каждому банковскому документу я отказываюсь от комментариев, поскольку адвокаты мне дали информацию в целом…». 

Змушений звернути вашу увагу на те, що ще у 2006 році Україна юридично втратила можливість звернутись з особистими претензіями на активи Лазаренка в Федеральний суд Федерального округу Колумбії, хоча українська влада була своєчасно повідомлена американською стороною про процедуру і строки подачі таких претензій.

Впродовж 30-ти передбачених американським законом днів після отримання повідомлення влада України не подала необхідні документи про свої вимоги до арештованих коштів Лазаренка, які по суті є викраденими і належать українському народу.

У листі Департаменту юстиції США, адресованому Україні, є чітке попередження: «...усі зацікавлені особи повинні подати претензію і відповідь на позов у межах зазначеного вище часу, бо невиконання цієї вимоги призведе до прийняття судового рішення на користь позивача через неподання документів, а також до відчуження майна, що є суб’єктом позову, та його конфіскації на користь Сполучених Штатів Америки...»

У 2014 році колишній прокурор Марта Берш заявила: «Якщо конфіскація коштів Лазаренка відбудеться, то вони підуть в американську казну. Хоча моя позиція була і залишається, повернути гроші Лазаренка в Україну».

Юрист центру протидії корупції Олена Щербан зазначає, що на сьогоднішній день ж одної копійки з арештованих коштів Лазаренка в Україну не повернуто, тому що держава Україна нічого для цього не зробила. На даний час їх повернення залежить виключно від Уряду США.

Виникає запитання: чи є у влади України шанс отримати хоча би частку арештованих коштів Лазаренка ?
Шанс незначний, але є! І як не дивно, досить простий і фінансово не затратний для України.

Що для цього потрібно зробити?

В першу чергу, Генеральному прокурору України Ю.Луценку необхідно невідкладно скасувати незаконну постанову від 21 січня 2005 року про закриття кримінальної справи № 49-800 щодо подружжя Тимошенко, які неодноразово давали хабарі Лазаренку на загальну суму 86 мільйонів 880 тисяч доларів та незаконну постанову про закриття кримінальної справи від 12 березня 2008 року в частині обвинувачення Лазаренка в отриманні зазначеної суми хабарів від Ю.Тимошенко та О.Тимошенко.

Справу направити до суду для розгляду по суті і прийняття остаточного судового рішення: чи є перерахування подружжям Тимошенко зазначених коштів Лазаренку дачею хабара і чи винні вони у дачі хабара.

Після моїх депутатських звернень щодо скасування зазначених постанов, я не отримав письмових відповідей і не зустрічав у ЗМІ повідомлення Генеральної прокуратури про те, що постанови про закриття кримінальних справ скасовані.
Якщо ці постанови дійсно не скасовані, то виникає питання: чому генеральні прокурори Махніцький, Ярема, Шокін і Луценко до цього часу не скасували їх як незаконні, що є найбільшою перешкодою для повернення в Україну хоча би частки з арештованих активів Лазаренка, які ще залишилися.

Зауважу, що обвинувальний вирок щодо Лазаренка в Україні не винесений, оскільки його справа у суді не розглядалася. Тому конфіскація активів Лазаренка в Україні і за кордоном не можлива. Це означає, що уряд України не може звернутись до тих же США, Антигуа, Барбуда та інших країн, де арештовані кошти і майно Лазаренка з вимогою конфіскації активів Лазаренка з посиланням на рішення українського суду про проведення конфіскації.

Генеральна прокуратура повинна розглянути питання про можливість заочного засудження Лазаренка, оскільки в Україні він перебуває у міжнародному розшуку і обвинувачується в розкраданні державного майна в особливо великих розмірах (цей злочин підпадає під дію закону про заочного засудження).

Нагадаю, що можливість заочного засудження згідно КПК України продовжена до 15 квітня 2017 року. Обвинувальний вирок щодо Лазаренка матиме велику вагу в забезпеченні конфіскації арештованих за кордоном активів Лазаренка і повернення їх в Україну.
Рекомендую керівництву Генпрокуратури і НАБУ ознайомитися з книгою М.Обіхода «Изолгавшаяся: прокуроры США и Украины против тандема Лазаренко-Тимошенко» (Киев, 2012 г.). Книга є учбовим посібником, як розслідувати справи про корупцію у найвищих ешелонах влади, викривати злочинні фінансові схеми по відмиванню грошей в офшорах, вести пошук коштів, схованих за кордоном та можливість повернення їх в Україну.

Керівництву Генеральної прокуратури і міністерства юстиції України потрібно уважно вивчити світову практику конфіскації і повернення коштів та законодавство США та Договір між Україною і США «Про взаємну правову допомогу по кримінальним справам», який підписаний сторонами 22 липня 1998 року і ратифікований Верховною Радою України 10 лютого 2000 року та затверджений Сенатом США 18 жовтня 2000 року (я брав участь в робочій групі по підготовці проекту Договору) та розпочати переговори з Департаментом юстиції США щодо повернення арештованих коштів Лазаренка.

В статті 17 Договору «Допомога в проведенні заходів по конфіскації» передбачено: «п.3. Договірна Держава, на збереженні якої знаходяться доходи, або знаряддя злочинів, розпоряджається ними відповідно з її законодавством. Кожна Договірна Держава може передавати все або частку такого майна або кошти від його продажу одна одній в рамках, дозволених законодавством передаючої Сторони, і на умовах, які вона вважає допустимими».

Що ж передбачає законодавства США з цього питання?

Параграф 981 (і) (1) Розділу 18 Кодексу законів США дає право Генеральному прокурору США здійснювати передачу доходів від відмивання грошей, які конфісковані відповідно з Розділом 18, параграф 981, іноземній державі, яка бере участь у діях, що призвели до арешту і конфіскації майна.

Для цього, відповідно з параграфом 981 (і) (1), повинні бути виконані такі умови:
1.Пряма або опосередкована участь уряду іноземної держави в конфіскації майна;
2. Наявність рішення Генерального прокурора США про передачу конфіскованого майна іноземній державі;

3. Згода Держсекретаря США на здійснення передачі;

4.Передача конфіскованого майна повинна бути закріплена в угоді між США і іноземною державою;

5.Сертифікація конкретної іноземної держави відповідно з законами США.

Наступне, активна співпраця Української сторони в американському судовому процесі з приводу конфіскації активів Лазаренка на підставі майнового позову Департаменту юстиції США. В цьому зацікавлена і американська юстиція.
Така співпраця створить умови для прийняття американським судом рішення про конфіскацію активів Лазаренка і для прийняття в подальшому відповідними держаними органами США рішення про передачу конфіскованих активів Лазаренка Уряду України, що відповідає вимогам американського законодавства і практиці його застосування і про що уже неодноразово заявляли представники Департаменту юстиції США.

Американський юрист Джин Берд вважає, що уряд України ще має можливість претендувати на конфісковані кошти Лазаренка. «Існують прецеденти, коли ті кошти, які США конфіскували в іноземних громадян, визнаних винними в порушенні американських законів, були використанні для фінансування проектів в цих країнах», - пояснив Берд. Як приклад, він назвав модель, яка була використана у 2007 році в подібній ситуації в Казахстані, де свого часу був створений спеціальний прозорий фонд, якому (а не корумпованому уряду) було передано 84 мільйони доларів, конфіскованих грошей на соціальні проблеми.

Не виключаю, що моє звернення може бути використаним владою у політичних цілях проти лідера опозиційної партії і парламентської фракції «Батьківщина» Ю.Тимошенко або для зведення з нею особистих рахунків її політичними опонентами та розпочати проти неї кримінальне переслідування і засудження. Нічого особистого проти Тимошенко і Лазаренка не мав і не маю. Головна мета звернення - повернути до Державного бюджету України арештовані за кордоном кошти Лазаренка, перевірити інформацію про виведення Юлією Тимошенко за кордон, в тому числі і в офшори, 10 мільярдів доларів США, а також дати судом оцінку таким діянням Тимошенко як :

1) перерахування Ю.Тимошенко і О.Тимошенко 86 мільйонів 88 тисяч доларів Лазаренку, які Генеральна прокуратура вважала дачею хабара, а зі зміною президента і призначення Ю.Тимошенко прем’єр-міністром, як «розрахунки юридичних осіб між собою»;
2) перерахування Тимошенко 1 мільярда доларів на рахунки своїх офшорних компаній, а значну частку з них - на особистий картковий рахунок, замість здійснення розрахунків за отриманий російський природний газ;
3) інші діяння Тимошенко, які Генпрокуратура раніше вважала злочином.
Справа повинна бути розглянута в суді по сутіі за повною процедурою, який і прийме остаточне рішення, а саме: чи зазначені діяння Ю.Тимошенко є злочинами і чи винна вона в їх вчиненні.

Зазначу, що з моменту вчинення Ю.Тимошенко перерахованих діянь минуло 20 років і згідно зі ст.80 КК України закінчився строк давності
притягнення до кримінальної відповідальності і відбування покарання, у випадку винесення обвинувального вироку.
Кінцева правова оцінка зазначеним діянням Тимошенко і Лазаренка повинна бути поставлена Українським судом, щоб зняти будь-які спекуляції та інсинуації навколо цієї справи. Якщо цього не відбудеться, це буде свідчити про те, що нинішні керівники країни і правоохоронних органів, які прийшли до влади завдяки подвигу і жертовності Героїв «Небесної Сотні», ні чим не відрізняються від влади «дніпропетровської сім’ї» Кучми – Лазаренка - Тимошенко та «донецької сім’ї» Януковича.



Ви хочете цього?! Я – ні!

На підставі викладеного прошу Вас:

1.В рамках ваших повноважень вжити невідкладних заходів, в тому числі рекомендованих мною і М. Обіходом, для повернення в Україну коштів, арештованих на закордонних рахунках П.Лазаренка та пошуку за кордоном коштів Ю.Тимошенко і повернення їх в Державний бюджет.

2. Генеральній прокуратурі та НАБУ, відповідно до предмету їхньої підслідності, дати правову оцінку С.Піскуну, О.Медведьку, В.Пшонці, О. Махніцькому, В.Яремі, В.Шокіну, В.Безуглому і М.Якубовському, в діяннях яких, на мою думку, є ознаки посадових злочинів; зареєструвати згідно з ст. 214 КПК Україні в Єдиному Реєстрі досудових розслідувань відомості про діяння зазначених осіб і за результатами досудового слідства розглянути питання про притягнення їх до кримінальної відповідальності згідно чинного законодавства.

3. Про результати розгляду звернення прошу повідомити мене у встановлений законом строк.

З ПОВАГОЮ І СПОДІВАННЯМ НА СПІВПРАЦЮ,
ГЕРОЙ УКРАЇНИ,
ЗАСТУПНИК ГОЛОВИ
СПІЛКИ ОФІЦЕРІВ УКРАЇНИ,
ГЕНЕРАЛ-ЛЕЙТЕНАНТ ГРИГОРІЙ ОМЕЛЬЧЕНКО