Українського директора нагороджено Золотою медаллю ім. Гагаріна

Золота медаль імені Юрія Гагаріна була заснована у 1968 році. Серед нагороджених в усі часи – чимало відомих людей, які зробили вагомий внесок в освоєння космосу. І ось нещодавно цей список поповнило прізвище українця, киянина Георгія Івановича Куценка, який понад 30 років трудиться в «Каскаді».

Відкрите акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Каскад» – особливе й унікальне. Йому виповнилося 75 років. Федерація космонавтики Росії нагородила український «Каскад» медаллю «За заслуги».

Отож є привід докладно розповісти про каскадівців, як, за висловом голови Верховної Ради України Володимира Литивна, «демонструють високий клас роботи, професіоналізм та відповідальність».

Виробнича біографія підприємства розпочалася у 1936 р. Саме тоді, після передислокації українського уряду з Харкова до Києва (з метою забезпечення державних установ спеціальним зв’язком) було утворено Всесоюзний трест з проектування і монтажу слабкострумових пристроїв.

З року в рік розширювалася географія діяльності, ускладнювалися завдання. Колективу доручали проектування і введення в дію різноманітних комплексів зв’язку, монтаж та введення в експлуатацію спеціальних систем бойових та космічних ракетних комплексів, об’єктів ППО Радянського Союзу. В період Карибської кризи декілька підрозділів «Каскаду» було направлено на Кубу, де за короткий час була створена система управління ракетами.

Підпpиємство (наголосимо: за участю в тому числі й Георгія Куценка) бpало участь у найважливіших пpогpамах «Миp» і «Буpан». У його активі також – ствоpення телеpадіокомплексів та автоматизованих засобів зв’язку (Олімпіада-80), першого військового інтернету, неординарних систем опрацювання даних «Дозор», «Пламя» у сфері протипожежної безпеки, програмного забезпечення для закритої мережі зв’язку між містами. Чимало успішних тем було реалізовано в рамках створення АСУ великих заводів у Києві, Дніпропетровську, Севастополі, Хмельницькому, інших містах.

Досить потужно «Каскад» заявив про себе і за часів незалежності України. Скажімо, на державному кордоні було прокладено сотні кілометрів кабельних ліній зв’язку, виготовлено і змонтовано понад сто радіобашт УКХ радіозв’язку, змонтовано та введено в дію вузли зв’язку прикордонних частин.

Нині присутність ВАТ «Науково-виробниче підприємство «Каскад» відчувається майже в усіх урядових установах. Наприклад, у переліку успішних справ – монтаж і введення в експлуатацію комплексу слабкострумових мереж в адмінбудинку Верховної Ради України. «Каскадівці» здійснювали монтаж і налагодження відомої системи «Рада».

На підприємстві успішно діє бригадна організація праці. Цим також пояснюється тривала стабільність, здатність на рівні кращих світових стандартів виконувати відповідальні проекти, які стосуються чи то Львівського аеропорту, чи то реконструкції НСК «Олімпійський», чи то спеціальних робіт у сфері технічного захисту інформації.

Починаючи з 2005 р., «Каскад» збудував десятки кілометрів кабельної каналізації, проклав понад 250 км оптичного та мідного кабелю. Введено в дію 174 промислових та цивільних об’єкти, виготовлено 23 тис. т металоконструкцій. Сьогодні обсяг виконаних робіт, порівняно з минулим роком, збільшився утричі.

Сучасний «Каскад» – це системний інтегратор у сфері телекомунікацій: управління проектами, починаючи від етапу проектування, постачання, монтажу обладнання, інсталяції і технічного супроводження під час експлуатації. На базі його підрозділів створені спеціальне конструкторське бюро «Південь», НДІ «Держрадіопроект» (Київ), підприємство «Вега» (Одеса).

«Каскадівці» знають, що їм довіряють Адміністрація Президента України, уряд, парламент, що з ними й надалі хочуть мати справи ділові партнери. Вони твердо крокують вперед, нарощують виробничі потужності, сміливо беруть на озброєння передові науково-технічні досягнення. У цьому і є сила організації, стверджує голова правління ВАТ «Науково-виробниче підприємство «Каскад» Георгій Куценко.

Втім сила підприємства і в тому, що є такі керівники, як Георгій Іванович. Його життєве кредо – робити добро, яке ніколи не забудеться. Це ж він колись узяв собі за тверде правило забезпечувати працівників підприємства житлом, постійно опікуватися соціальною сферою, дбати про високу винагороду для підлеглих за вчасне і якісне виконання завдань, об’єктивно оцінювати виробничі досягнення кожного.

Певно, таким і має бути лідер, який завжди відчуває особисту відповідальність за стан справ і діє винятково методом переконання, сам показує приклад в роботі, повсякденній діяльності.

Георгій Іванович каже, що «Каскад» тримається на фахівцях, які уміють працювати на рівні кращих світових стандартів, швидко і без зайвих слів. І ця теза неодноразово підтверджена та перевірена часом.

Дозволимо собі штрихи до портрета керівника підприємства. Народився Георгій Куценко в Одесі. У 1955 році закінчив Одеський технікум зв’язку, згодом – Одеський інститут зв’язку ім. Попова. Оскільки життя вимагало ґрунтовних економічних знань, то у 1973 році він успішно здолав ще одну вузівську висоту – Інститут народного господарства. А відтак твердо й цілеспрямовано йшов своєю стежиною – «каскадівською» стежиною.

Втім, завжди, як тільки-но мова заходить про минулі досягнення, або торкається яскравих сторінок з багатогранної діяльності підприємства, генеральний директор неодмінно згадує тих, хто в усі часи кував велич організації, примножував її досягнення та здобутки. І говорить: «Як не зняти капелюха перед бухгалтером, інженером чи водієм, які добросовісно пропрацювали в «Каскаді» десятки літ?!» У той же час трудовий колектив вважає, що йому пощастило з таким директором.

Георгій Іванович – яскрава особистість. Його шанують і поважають у найвищих державних установах. Тут знають: Куценко – це завжди порядність і професіоналізм, це – людина слова, людина дії. Його характер загартувався давно, коли проходив щаблі комсомольської, партійної роботи. Недаремно кажуть, до чого змолоду звик, те потім пригодиться. А звик він у сумлінній праці шукати радість буття. Чи знайшов? Генеральний директор має на це ствердну і однозначну відповідь. Тому й все так доладно й гарно у його житті, особливо в особистому плані. Він радіє з того, що з дружиною Лідією Миколаївною маю гарну сім’ю (донька Антоніна – лікар, доцент, син Іван – полковник; шестеро внуків. На жаль, у 2010 р. не стало сина Володимира, який також був «каскадівцем» -- працював на підприємстві начальником відділу), що його дітей також поважають в колективах, що вони, як і їхній батько, завжди й неодмінно ставлять перед собою високу планку.

Отож треба тільки тішитися, що у нашій державі є такі каскадівці, що у тому числі і завдяки їхній самовідданій праці Україну знають і поважають у світі.